Іван Драч, Володимир Яворівський, Дмитро Павличко - палкі українські патріоти, поборники ідей незалежності, української державності... і прихильники Юлії Тимошенко:
Іван Драч...
Володимир Яворівський...
Дмитро Павличко...
Здавалося б Юлії Володимирівні пощастило, що її підтримують такі поважні чоловіки, але...
«Мы должны спасать украинский язык, а вместе с ним - идею социализма. Поскольку там, где гибнет нация, там гибнет и социализм... Пусть прозвучит в этом зале слово В.И. Ленина... Это и есть наша главная платформа».
(Д. Павличко, жовтень 1989 р., ВР УРСР)
Павличко про Москву:
"І на Схід дивились галичани.
На Москву дививсь в надії Львів...
Як добре, що на світі є Москва,
Моя земля, столиця і надія!"
Павличко про державний прапор:
"Тож не вдалось огидливим ізгоям
Вас отруїти жовто-синім гноєм
У холодно-вітряній чужині"
Павличко про партію:
"До комунізму стрімкі плаї - це Україна - зоря моя.
Партія - серце її,
Ум її - партія!"
Павличко про Кремль:
"Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатських гір.
Мені всміхнулась доля люба
У сяєві Кремлівських зір"
Іван Драч:
"Сконали «тигри» і «пантери»,
Освенцимів колюча кліть
І все ж облеслі живодери
Плетуть павучу сіть Бандери,
Ще досі висне хижа сіть.
О, ненависті дух не вичах.
Цей лютий шал не заника,
Шуга огнем мені в обличчя
З сонетів Кравціва лисичих
І з вовчих строф Маланюка".
Володимир Яворівський:
1. «Полицаи, вся здешняя сволота, мерзость человеческая, пустилась в бандеровские банды. А куда же им от людей честных было деваться... Многих полицаев разыскали наши «ястребки» в бандах бульбашей и бандеровцев, куда прятались все фашистские собаки...»
2. «Рентген «идей» и «души» Ярослава Стецько (глава Организации украинских националистов - авт.) мог бы вызвать омерзение как аморальное зрелище, демонстрация полного озверения бывшего человека. Лишь обычное омерзение, если бы мы не знали, что за словами, за «идеями» Стецько».
3. «Через насыщенные историческими событиями десятилетия мы чувствуем гениальную неповторимость личности Владимира Ленина. Все то, что творила его неповторимость, остается дорогим и священным для нас: его учение, революционный темперамент, способ мышления, умение говорить с тысячами людей, его улыбка и одежда».
1. Повесть «Вечные Кортелисы». - Киев, 1988, Владимир Яворивский;
2. Статья «Янычары», 1986 г. Владимир Яворивский;
3. Роман «Право собственного имени», 1985 г., Владимир Яворивский.
І тепер вся несвята трійця:
(Д. Павличко, жовтень 1989 р., ВР УРСР)
Павличко про Москву:
"І на Схід дивились галичани.
На Москву дививсь в надії Львів...
Як добре, що на світі є Москва,
Моя земля, столиця і надія!"
Павличко про державний прапор:
"Тож не вдалось огидливим ізгоям
Вас отруїти жовто-синім гноєм
У холодно-вітряній чужині"
Павличко про партію:
"До комунізму стрімкі плаї - це Україна - зоря моя.
Партія - серце її,
Ум її - партія!"
Павличко про Кремль:
"Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатських гір.
Мені всміхнулась доля люба
У сяєві Кремлівських зір"
Іван Драч:
"Сконали «тигри» і «пантери»,
Освенцимів колюча кліть
І все ж облеслі живодери
Плетуть павучу сіть Бандери,
Ще досі висне хижа сіть.
О, ненависті дух не вичах.
Цей лютий шал не заника,
Шуга огнем мені в обличчя
З сонетів Кравціва лисичих
І з вовчих строф Маланюка".
Володимир Яворівський:
1. «Полицаи, вся здешняя сволота, мерзость человеческая, пустилась в бандеровские банды. А куда же им от людей честных было деваться... Многих полицаев разыскали наши «ястребки» в бандах бульбашей и бандеровцев, куда прятались все фашистские собаки...»
2. «Рентген «идей» и «души» Ярослава Стецько (глава Организации украинских националистов - авт.) мог бы вызвать омерзение как аморальное зрелище, демонстрация полного озверения бывшего человека. Лишь обычное омерзение, если бы мы не знали, что за словами, за «идеями» Стецько».
3. «Через насыщенные историческими событиями десятилетия мы чувствуем гениальную неповторимость личности Владимира Ленина. Все то, что творила его неповторимость, остается дорогим и священным для нас: его учение, революционный темперамент, способ мышления, умение говорить с тысячами людей, его улыбка и одежда».
1. Повесть «Вечные Кортелисы». - Киев, 1988, Владимир Яворивский;
2. Статья «Янычары», 1986 г. Владимир Яворивский;
3. Роман «Право собственного имени», 1985 г., Владимир Яворивский.
І тепер вся несвята трійця:
Як то кажуть, без коментарів...
За матеріалами блогу zuof8
