Не мати власної фракції у Верховній Раді, перебувати в умовах невизначеності з датою не тільки парламентських, але навіть місцевих виборів, коли зароблений в президентській гонці результат тане з кожним днем, і при цьому бути хедлайнером непопулярних економічних перетворень (або «модернізації країни», як любить висловлюватися Тігіпко) — таку долю вибрав для себе сам лідер партії «Сильна Україна». Втім, певні парламентські багнети у Тігіпко все ж таки є, наприклад «професійний перебіжчик», що знаходиться нині в статусі позафракційного, Тарас Чорновіл або новоявлений утікач з БЮТ Віталій Барвіненко. До речі, ці самі багнети проголосували за зміни в регламент ВР, що суперечать Конституції, що відкрило шлях до так званої «коаліції тушок». Тобто Тігіпко, що гаряче став було на захист Основного Закону і що назвав все що відбувається в ВР «політичним рейдерством», по суті, сам благословив це (особливо після того, як погодився брати участь у всьому цьому напівлегітимному дійстві, результатом якого мало стати формування уряду Миколи Азарова) і проявив черговий приклад політичного лицемірства. Як сприйме всі ці рухи тіла ядерний електорат Сергія Леонідовича, поки зрозуміти складно, але певну недовіру до себе з боку співгромадян «бронзовий призер» вже однозначно посіяв.
Що ж до «модернізації», то фактично не впливаючи на кадровий склад «команди реформаторів», Тігіпко нестиме як мінімум солідарну відповідальність за все те, що відбувається з країною. Як максимум — саме на круті плечі «сильного українця» звалять всіх собак нинішніх кризових явищ. Принаймні, план призначити в певний момент Тігіпко цапом відбувайлом в Адміністрації Президента, швидше за все, є (поки ж саме він в унісон з Азаровим говоритиме про всі економічні прорахунки уряду Тимошенко). Аналогічне можна сказати і про розрахунки Сергія Леонідовича піти з Кабміну не з порожніми руками — найбільш жирні бюджетні заробітки явно відійдуть близьким особисто до Януковича бізнес-групам, та і за діями Тігіпко буде партнерський нагляд. Майбутньому економічному віце-прем'єрові потрібно буде утриматися від участі в будь-яких сумнівних схемах, інакше ПР це обов'язково використає проти нього в майбутній боротьбі за виборців. Ну а те, що додатковий електоральний врожай зібрати непопулярними діями в уряді Тігіпко буде, м'яко кажучи, складно, і говорити не варто. Перебуваючи в опозиції, лідер «Сильної України» мав би всі шанси закріпитися в своїх електоральних ареалах і навіть скласти серйозну конкуренцію опозиційної діяльності Юлії Тимошенко. Тепер же БЮТ може зітхнути з полегшенням — все-таки конкурувати з карикатурними Арсенієм Яценюком і Віктором Ющенком легше.
Безумно щасливі від рішення Тігіпко його нові-старі працедавці з Партії регіонів. По-перше, як було сказано вище, вони впевнені, що, заманюючи зараз Сергія Леонідовича у владу, позбавляються від головного конкурента на сході і півдні країни. По-друге, знову ж таки з'явилася фігура, якій в майбутньому легко можна буде пожертвувати, заздалегідь звинувативши її у всіх гріхах. По-третє, Янукович і його команда створюють ілюзію власного прориву за межі «біло-блакитної» електоральної резервації — вони привернули політика, що зайняв третє місце, отже, проводять політику «зшивання країни». По-четверте, саме з Тігіпко асоціюватимуться всілякі перебіжчики і інші політичні «зрадники», тобто ПР таким чином знімає з себе частину моральної відповідальності за відверте нехтування Конституції і законності взагалі. «Регіонали» чудово розуміють, що максимум через півроку Тігіпко сам піде в опозицію, але до того часу будуть, по розрахунках ПР, вирішено два головні завдання — зміцнення влади Януковича і самодискредитація Тігіпко.
Втім, «біло-блакитні» як завжди недооцінюють українського виборця. Адже разом з Тігіпко «горіти» буде не тільки весь Кабмін в цілому і Азаров зокрема, відповідальним за те, що відбувається буде, перш за все, особисто Президент. Саме з Віктора Федоровича з усією суворістю запитає його виборець (це ж він обіцяв «почути кожного» і «поліпшення життя вже сьогодні»). А громадян, що не підтримали Януковича на президентських виборах (а таких в Україні, нагадаємо, більшість), додатково налаштує проти Президента сама фігура прем'єра Азарова — людини, що демонстративно не поважає українську мову (для україноцентричного виборця однієї цієї характеристика вистачає з головою) і що увібрав в себе весь негатив, пов'язаний з авторитарним правлінням Леоніди Кучми (у цьому вже солідарні всі ліберали, не зважаючи на цивілізаційний вибір).
В принципі перші кроки Президента Януковича, перш за все, показали, що за п'ять років він так і залишився в поведінковому плані проектом «Кучма-3». І справа не тільки в кучмовських кадрах, які з усіх боків обклали Віктора Федоровича. Янукович прагне наслідувати Леоніду Даниловичу у всьому — в натиску, в бажанні бути над сутичкою, в багатовекторності, в спробах зав'язати все особисто на собі і особисто керувати всією громіздкою державною машиною. Але Янукович не зрозумів головного — з часів Кучми змінилися правила гри, відмінити які дрібними правками неможливо. Все життя політизувати коми, крапки і тире (як в 2006-му це було з відомим законом про Кабмін, а зараз за цією ж технологією Банкова відстоюватиме явно незаконний регламент ВР в Конституційному Суді) не вдасться. Проте, почавши формувати власну владу нелегітимним способом, команда Януковича делегітимізує все навколо, і себе зокрема. Тому те, що сьогодні здається вдалим правовим винаходом, незабаром виявиться для тієї ж ПР пасткою. Та і вважати стабільною коаліцію, що тримається на вічно вчорашніх комуністах і перебіжчиках різного калібру (від «Морозу-2» Литвина до символічного лідера позафракційних, першого «зрадника» БЮТ Рибакова), можуть тільки люди, що втрачають зв'язок з реальністю.
Олег Поліщук
| Читайте також: |
| Тігіпко піде у відставку через Податковий кодекс |
| "Где та молодая шпана?..." |
| «Табачника - геть!» |
