Минув перший тур світової першості в ПАР, і, напевне, прийшов час підбити перші підсумки.
Окрім невиразної гри фаворитів, і, зокрема, європейських команд, є маса речей, переважно нефутбольних, які вже зараз характеризують для мене поточний Кубок світу як посередній, а можливо навіть провальний.
Не хочу, аби мене звинуватили у відсутності політкоректності чи навіть расизмі, але дуже сподіваюся, що цей чемпіонат є останнім на африканському континенті.
Безперечно, футбол треба пропагувати скрізь і залучати до нього всіх без винятку, незалежно від релігії, кольору шкіри чи національності. Проте, чи варто настільки опускати рівень головного футбольного турніру заради простого популізму?
Про організацію
1. Відвідуваність. Турнір у ПАР чи не перший світовий форум за останні роки, коли величезною проблемою є відвідуваність ігор. На більшості матчів є купа вільних місць, а деякі, як наприклад, Греція - Нігерія відбуваються на напівпорожньому стадіоні, і це при тому, що грає африканська збірна.
2. Погодні умови. Не знаю, чи зважають на цей фактор у ФІФА під час вибору місця для фінальної частини, але вже не вперше першість світу проходить у неоптимальних погодних умовах. Температура 5-7 градусів вище нуля у купі з вітром та дощем не створює сприятливих умов для гри у футбол, і навряд чи сприяє його якості.
У контексті цього згадується першість у Японії-Кореї, коли турнір припав на сезон дощів і більшість матчів проходили під справжньою зливою.
3. Вувузели. Я з розумінням і повагою ставлюся до культури і традицій ПАР та інших африканських держав, але чи варто заохочувати речі, які абсолютно несумісні із загальносвітовими традиціями. У всьому світі, і навіть в Україні, вже давно так не вболівають - співають пісень, скандують, але в жодному разі не дмуть у дудки, бо чудово розуміють, що це заважає і глядачам, і командам.
Колись, щоправда, років з 5 тому, "Шахтар" змайстрував "найбільшу дудку" і пишався цим винаходом. Слава Богу, здоровий глузд зрештою переміг.
4. Бутси Анрі. Красномовним фактом "найвищого" рівня організації турніру є випадок із проходженням митного контролю нападником французької збірної Тьєррі Анрі. Південноафриканські митники без жодних причин відмовлялися пропускати на територію ПАР улюблені бутси футболіста.
Переговори тривали довго, і тільки за 3 години до матчу Франція - Уругвай митниця дозволила Анрі ввезли на територію країни свої бутси. Франція, як відомо, грає в одній групі з господарями турніру.
Про регламент
1. Кількість команд. Як на мене, 32 команди - занадто багато для фінальної части. Така кількість зумовлена, насамперед, популізмом, пов'язаним із бажанням пропагувати футбол "від Північно-льодовитого океану до Антарктиди". ФІФА свідомо опускає рівень турніру заради того, щоб у ньому грали Нова Зеландія, Австралія чи Ямайка. Мені здається, що оптимальним для відновлення рівня турніру було б повернення до турніру за участю 24 команд. Проте, це тягне і зміни у системі відбору.
2. Відбір. Очевидно, що зменшення кількості команд до 24 потребує докорінної зміни системи відбору. Наприклад, я впевнений, що 4 європейські команди, які вилетіли у стикових матчах грали б сильніше і цікавіше для глядачів, аніж Австралія, Нова Зеландія чи Гондурас.
Зокрема, можна було б залишити схему, за якої 9 переможців європейських груп виходять на світову першість напряму, а 9 других команд грають у плей-офф, але не між собою, а з командами, Африки, Океанії, Азії чи КОНКАКАФ. Такий собі змішаний плей-офф. Впевнений, що випадкових команд у фінальній частині значно б поменшало.
3. Жеребкування. Сама схема жеребкування передбачає чи, можливо, навіть стимулює договірні матчі. Не зовсім зрозуміло, навіщо ще до початку турніру існує сітка, за якою наперед відомо, хто на кого виходить?
Було б логічніше дочекатися закінчення групового турніру, а потім розкласти на два кошики перші і другі місця і провести сліпе жеребкування 1/8 фіналу. Щоб команди наперед не вибирали собі суперників у останньому турі, а до кінця боролися за перше місце, яке, гіпотетично, дасть у суперники слабкішу команду.
Після 1/8 скласти команди вже в один кошик і знову провести жеребкування. І так після кожного етапу. Як на мене, було б більше інтриги і боротьби.
Про підготовку і рівень команд
Цей пункт є найбільш суперечливим. Можливо, я висловлю думки, які не всім сподобаються, але це моя суб'єктивна думка, і я не претендую на істину в останній інстанції.
1. Рівень. Ще років 10-15 тому футбол на "чорному континенті" розвивався чи не найшвидше у світі, було одразу декілька збірних, які могли гідно представити Африку на світовій першості, не тільки за складом, але й за грою.
Зараз ті часи в далекому минулому. На нинішньому чемпіонаті хіба що Кот-д'Івуар за складом може на щось претендувати, а за грою жодна з африканських команд не гідна, щоб вийти до плей-офф.
Те ж саме можна сказати і про Азію та Океанію. Про останню годі й говорити, а от на Азії зупинимося.
Так, там справді є Південна Корея і Японія, але чи справді їх рівень відповідає рівню турніру? Японія у матчі з Камеруном не показала взагалі ніякої гри, та й за складом команда не могла її показати. У складі Японії лише четверо футболістів грають у Європі, та й то у командах, які далекі від боротьби за чемпіонство.
Південна Корея має у своєму складі декількох футболістів, які грають у Європі, навіть є один, який грає у топ-клубі. Але що показала Корея у матчі проти Аргентини? Після другого голу команда, основним козирем якої була дисципліна і надійна оборона, просто посипалася.
Тобто фактор, завдяки якому азіатські збірні добивалися успіху за відсутності майстерності, вже не є фактором. Такі дії можуть принести успіх у матчі з Грецією, але на рівні топ-команд вони не діють.
2. Підготовка. Для багатьох уболівальників гра більшості європейських команд у першому турі стала шоком.
Як на мене, існують цілком логічні причини для такої гри. Більшість гравців європейських топ-команд грають у провідних клубах Європи і провели за сезон понад півсотні матчів.
Зібралися вони за 2-3 тижні до першості, фактично без відпочинку, а на відновлення потрібен час. Я чекаю, що вже в другому турі Англія, Італія, й Іспанія зіграють в інший футбол (французів до переліку не включаю, оскільки їх проблеми, як на мене, в іншому).
Порівняно з європейцями решта команд мала трохи більше часу для цілеспрямованої підготовки до турніру, адже та ж сама Бразилія чи Аргентина не складається на 100% з гравців європейських чемпіонатів. Про африканські, азіатські та інші команди взагалі немає мови, хоча їх рівень футболу на цьому турнірі складно назвати високим.
Підсумовуючи все викладене вище, скажу, це знову-таки моя особиста думка. За всіма показниками турнір у ПАР найслабкіший за останні, напевне, років 20, а то й більше.
Винних у цьому дуже багато. Починаючи від ФІФА та організаторів і закінчуючи УЄФА і національними федераціями.
На сьогодні футбол дійшов до тієї межі, де функціонери мають зрозуміти, що футбол - це, насамперед, гра, а не бізнес, що у футбол грають живі люди і зіграти 100 матчів за сезон на високому рівні вони не можуть, що футбол повинен бути для глядачів і його популяризація не повинна цьому шкодити.
У глобальному плані висновок один - треба щось змінювати. І чим швидше це зрозуміють футбольні чиновники та бізнесмени, тим швидше ми матимемо змогу дивитися справжній футбол, а не те, що нам показують команди у Південно-Африканській Республіці.
Олексій Федько, для "Чемпіона"
| Читайте також: |
| Перша перемога Маркевича |
| Складно перемога над "Геліосом" |
| Впевнена перемога кіровоградської "Зірки" |
