Хто каже, що в Кіровограді немає цікавої музики – глибоко помиляється, помиляється настільки глибоко, що аби це усвідомлював – негайно б ставав фанатом групи „Веселі Біоритми”. Аналізувати будь-що люди звикли із заголовка, а потім переходять до складників. Сьогодні ми поговоримо і про назву, і про складники, і про ще дещо, про що Біоритми не розказували журналістам інших видань, до того ж спробуємо вивідати таємниці творчості цих серйозних і несерйозних водночас музикантів, які прикрашають своєю присутністю наше славне місто. Нагадаємо читачам, що близько тижня вони мали змогу поставити групі своє запитання, виконуючи обіцянку, ми ж спробували віднайти відповідь і на них. Отже, „Веселі Біоритми” біля мікрофону.
- Як ви знайшли один одного? Адже для того, щоб серйозно займатися музикою і робити якісний продукт, необхідний хоча б якийсь досвід у спілкуванні чи іншій діяльності?
Все трапилось моментально на набережній Інгула: ми вирішили трошки дати концерт. Ми й досі не знаємо, як це вийшло. Вову Сварщика ми знали давно… Засліплені творчістю Євгенівановича (Манженка) вирішили об’єднатись і заробити спочатку по 500 баксів, а тоді по два мільйони.
- У одному із інтерв’ю ви стверджували, що головною умовою, за якої до вас можна потрапити у склад, є помиті вуха і ноги. А як же почищені зуби? Чи, за вашими переконаннями, головне язик?
Ми таке казали? Це абсолютна неправда - головне, щоб людина була творча, талановита і мала особистий транспорт, щоб туди вмістилась наша апаратура.
- Як ви можете ідентифікувати мову, якою спілкуєтесь із журналістами? Якою пишете свої пісні?
Це мова, яку ми чуємо повсякчас навколо себе – кіровоградський суржик.
- Я в основному чую російську…
Хіба то російська?!!! Це кіровоградська говірка.
(аналізуючи мовлення кіровоградців ми доходимо до висновку, що місто говорить кіровоградською говіркою степового говору південно-східного наріччя).
Про мову з’ясували, тепер про музику. Яку музику ви називаєте елітною? Чи є така у Кіровограді?
Ми абсолютно не оперуємою таким поняттям як елітна музика. Музика може бути цікавою або не цікавою. Наша – сподіваємося – цікава. Хоча й є такі, хто категорично не погоджується з правом на існування нашої музики і в них викликаємо нервовий тік. Але ж треба щось робити! І ми намагаємося хоч якось навчити музичної культури кіровоградців, організовуємо квартирники, виступаємо у клубах з іншими групами, їздимо вгості і всім відаємо про місто Кіровоград. Ми ніколи і нізащо не проміняємо Кіровоград на інше місто (виняток становить лише Київ з квартирою у центрі).
Стукати кочергою по глечиках – це музика якого стилю?
Як говорив Джон Ленон, я – музикант. Дайте мені тубу, я і на тубі зіграю. Як ви бачите, асортимент наших інструментів широкий, Євгенова фішка – укулеле, з цього та інших видів інструментів ми видобуваємо музику в стилі емо-реггі-турбошансон. А кочергою по глечиках – це ми виступали в Українському клубі і Коля так захопився, що відчув у собі силу видобути музику із декоративних частин інтер’єру – глечиків. Вийшло непогано.
- Декого із наших читачів цікавить питання: що саме вас пов’язує з Бобринцем? Адже цьому райцентру присвячено пісню „Бобрнець”!
Євген:
- У 5 років я відпочивав у м. Коблєво і закохався там у дівчинку з Бобринця. У дорослому віці це реалізувалось у пісню про Бобринець. Дійсно, попахує фрейдизмом….”
Коля:
- Для мене це просто ворота на південь. Коля у Бобринці, я розумію, що рухаюся у правильному напрямку, бо далі – траса на Миколаїв. А ще ми переконані в тому, що у кожного в душі є свій внутрішній Бобринець.
В Україні є ще села Ребидайлівка і Ганновитрибенівка. Це гарний матеріал для пісні?
Євген:
- Я колись під Ребидайлівкою спав…
Коля:
- Имен у Бога много, но Он всегда один. Мене, наприклад, вражає назва Новостародуб, теж непогана, треба буде щось сочинить. А якщо чесно, то так чи інакше пісня виникає у зв’язку з якимись подіями чи враженнями, тож Ганнотрибенівку ще чекає її звьоздний час.
Пісня „Бий москаля” - довгий час була справжнім хітом – який мотив її написання?
Коля:
- Дивно, що ви згадали саме про цю пісню, бо вона написана далекого 1996 року, саме у той час я стояв на позиціях, прямо протилежних сьогоднішньому моєму світогляду. Зміст пісні – це реакція на невмілу українізацію всіх суспільних сфер, промовиста іронія на ті події. Тоді, коли я зрозумів, що люблю Україну такою, яка вона є, виявилось, що пісню „Бий москаля” сприймають як гімн націоналістів замість того, щоб побачити в ній пародію на той самий націоналізм. Узагалі, це проблема – перекривленого сприймання нашого тексту і нашої музики – існує й досі. Ми не кажемо про якийсь особливий рівень iq, просто аби зрозуміти підтекст, треба думати й аналізувати. Сучасна ж естрада відучила народ думати.
Запитання від нашої читачки Інни Лаури: „Чи часто вам зустрічаються люди, які „не доганяють” вашого почуття гумору, а також концепту й меседжу ваших пісень? Як ви до них ставитесь? Адже такий тонкий гумор є зрозумілий виключно розумній аудиторії?”
Гумор зрозумілий людям із почуттям гумору. У нас жарти настільки прості, що аж геніальні, а все геніальне – просто. Наша публіка – це журналістки, перекладачі і студенти філологічного факультету. Ми навіть перед самими вчительками виступали, справжніми вчительками із такими зачісками на голові, які бувають тільки у вчительок. Вові тоді ті женщини казали: „Я бачила вас на сцені, покажіть тепер який ви в танці”
Нещодавно ви виступали на розігріві у „Тіка”. Як ви поясните таку фразу ваших шанувальників на кіровоградському форумі: приїздить „Тік”, реакція: рєдкий атстой, хорошо что хоть Біоритми будуть?
Ета пафос…і нам це зовсім не лестить, повірте, то не наших рук справа – такі коментарі і репліки. „Тіків” можна поважати за те, що вони досить швидко стали серйозним гуртом, який ми скоро доженемо і переженемо. Насправді будь-який андеґраунд – це така умовність, деякі гурти виправдовують відсутність власної нереалізованості, так би мовити „несостоятельность” своєю особливістю й оригінальністю стилю. Ми цього не робили й не збираємося робити. „Тік” класний. І Вітя класний (соліст). Коли ми прийшли на виступ, нам сказали: „почекайте в залі”. Ми стали чекати, поки гастролери налаштують першу трубу, другу трубу, третю трубу, четверту трубу, п’яту, шосту… Згодом ми розговорились, зіграли з ними пісню „Вчителька”, обговорили кіровоградські пам’ятники… Посміялися. Далі виступили, нам дали по пляшці горілки (Спонсорської. Не дуже, якщо чесно. Якась медовуха безалкогольна. Але якщо ця горілка захоче стати нашим спонсором, то ми готові забрати свої слова назад).
Запитання від Компоту 1 Кіровоградського: „Пачиму в вашем творчестве так много римейков?”
У нас є римейки? (Хвилина на роздуми!). Нам дуже подобається ваша рожева кофтинка, Компот.
Uncle DSP запитує: „Как скажется на группе недавнее извержение вулкана Эйяфьятлайокудль?”
Звичайно! Але ми ще не визначились. Но отмечать будем.
У вас багато цікавих ідей, які варто озвучувати на всю Україну. Для цього необхідні й матеріальні ресурси… Чи є у вас спонсор?
На жаль, у нас багато лише інформаційних спонсорів. А матеріального от чекаємо.
Хто ваші вчителі?
Євген:
- Алла Кузьмінічна.
Коля:
- А насправді – це народ. Вся наша музична стилістика – це музична естрада 70-80-х років, Брати Гадюкіни… Ось мене вражає, наприклад, творчість групи „Руки вверх” – там простенький біт і „незамислуваті” слова, як легко сприймаються, і такі ж прості рими на зразок „огурец-отец”
- Скільки грошей ви заробили на своїй творчості? Одного із читачів нашого сайту цікавить. Чи готові ви виступити без підсилювачів?
Ми готові виступати і безкоштовно, і без підсилювачів, напевне й заробили небагато, але цього вистачило, щоб купити звук. Справа в тому, що психологія сучасного слухача така: якщо ти заплатив за щось гроші, то слухатимеш до кінця, бо то твої гроші, тож люди чують краще тоді, коли вони заплатили за те, щоб послухати.
- У складі назви вашого гурту є поняття „біоритми”, чи знаєте ви, що означає цей біологічний термін?
Ми всі живемо в певному оточенні, весь світ побудований за принципом хвиль, коли вібрації людини співпадають з ритмом землі, міста – це важливо і для людини, і для землі, бо це – гармонія. Наша глобальна мета – змінити світ на краще, підлаштувавши свої біоритми до біоритмів світу.
(пізніше ми повідали Біоритмам, що біоритми (даруйте за тавтологію) – це фундаментальна властивість органічного світу, що забезпечують здатність організмів до адаптації і виживання в циклічно змінних умовах зовнішнього середовища. Хлопці дуже зраділи, адже підтвердилась їхня місія – покращити світ на краще).
- Євгеніванович співав у Києві на книжковому ярмарку. Які книжки купив?
В основному купую багато дитячих книжок, а між тим мені дарують книжки самі автори, бо музика і слово (а разом – пісня) тісно пов’язані. Хоча саме зараз, можна сказати, стою в черзі, щоб почитати „Музей покинутих секретів” Оксани Забужко… я – третій, бо переді мною дружина і теща.
За кого б із політиків ви б пішли співати? Чи співали вже?
Пішли б співати за Олєжку. За Тогосамого. А оце мусили співати за одного політика, але не склалося.
Не було думки зробити тур провінціями? Наприклад, відвідати той же Бобринець? Чи ви там були? Можливо б у вас крім пісні про Бобринець зявилася пісня про Малу Виску?
Думка була. Ми навіть обговорювали це з гуртом „Уперше чую”. Але далі думки це не розвинулось. Насправді було б добре, аби нас запросили у райцентр на все готове, тобто, щоб хтось конкретно цим зайнявся і організував, а ми б лише були частиною програми.
Чи потрібно перейменовувати місто і вулиці?
Так! Їх не треба перейменовувати, треба просто переставити місцями! Кіровоград би ми назвали Бугогардом на честь козацької паланки, а вулиці Пролетарській повернули стару назву – Болотяна.
Якби був мільйон, що б ви зробили з ним?
Протринькали. А що ще можна з грішми робити?
У контексті вашої пісні „Емочка” виникає питання: Як ви думаєте, емо садять картоплю?
Звичайно! І сидять на ній. І плачуть, коли неврожай…
Ви співаєте про реальні речі справжньою мовою, дорогу знаєте аж до Миколаєва і знєте, де знайти женщин маса по десять рубасів. Яку пісню вважаєте справжнім хітом?
Всі пісні у нас хітові…це правда. А от стосовно рядків із пісні, то жаль, що не всі розуміють ідеї, яку ми хочемо донести до слухача й інколи викривлено сприймають текст.
Макаревич – архітектор, а ви хто за фахом?
Всі ми Емо-менеджери (примітка: емоційні менеджери). Вова – головний сварщик і за фахом він головний сварщик, Вова вчився в бою, тож є невід’ємною частиною нашого гурту.
А де вчаться на емо-менеджерів?
На емо-менеджерів вчаться на фірмі „Судорги”, де основне завдання дня - писати звіт про те, що ти зробив за день.
У одному з інтерв’ю хтось із музикантів казав, що в нього на дзвінку стоїть пісня М. Гнатюка „Смерека”. Можете продемонструвати?
( рінгтон „Смерека” дійсно звучить у Євгена Манженка!)
З ваших пісень відчувається: на світ ви дивитесь крізь призму скепсису, цікаво буде почути від вас відповідь на вічне питання: що таке любов?
Ну, якщо ми скажемо, що це епічєская сіла – це не буде смішно. Насправді, музиканти співають для того, щоб подобатись жінкам, жінка – це рушійна сила нашої творчості, тож ми не можемо не творити…
(у розмові проскочило слово „дєвка”, на моє питання „А що таке дєвка” один із музикантів сказав, що то в них просто амплуа таке, „крєпкіє словци” неодмінно мають бути присутні у лексиконі музикантів, які грають музику рутс (буквально – музику кіровоградського коріння).
Традиційне питання, але необхідне для ваших шанувальників і наших читачів: Які плани на майбутнє?
Афіни, Київ і Стамбул. Насправді Україна нас досить гарно сприймає, і не лише Україна, нас чули французи, австралійці, запрошували на фестиваль у Техас, про нас навіть щось там чехи писали… Могли б поїхати на Євробачення, але якось після Свєти Лободи не хочеться.
Зімпровізуйте для читачів City Кіровоград невеличке побажання.
Рідна мати моя,
Ти ночей не доспала,
Ти водила мене в City.kr край села…
Ні, це не підходить.
Якщо чесно, у нас пісні пишуть за 7 хвилин або зовсім не пишуться…Ну ось таке:
Люблю я женщін, Україну й наше місто
Люблю, щоб в місті і у вухах було чисто
Тебе, читач, я поважаю й дуже рад
Шо стане Бугогардом Кір-воград!
Бажаємо, щоб в усіх ніяка ручка не боліла, ніяка ніжка не боліла, щоб був Господь Бог на порозі, щоб не забували, що на Кущовкі найкращі тополя і внутрішнього всім вам Бобринця!
Розмову вела Інна Тільнова
Фото з архіву гурту "Веселі Біоритми"
